Кіноспадщина минулого сторіччя

Невеличка стаття про найстаріші кінотеатри міста Київ.

Кинонаследие прошлого столетия

Похід в кіно у нас асоціюється із попкорном, великим стаканом газованого напою, купою батончиків та зручними кріслами. Але є кінотеатри, у яких забуваєш про все звичне та занурюєшся у часи, про які читаєш в книгах історії. Кінотеатри, що пережили історію, але не втратили самоідентичності минулого сторіччя.

Жовтень

Після революції першим побудованим кінотеатром був «Жовтень». Йому виконується 87 років 29 січня 2018 року і він з гордістю може похвалитися своєю стійкістю, переживши цілі епохи та Велику Вітчизняну Війну, не зупиняючи кінопоказів. Але війна позначилась і на ньому — розорення, вандалізм, кража меблів та техніки. Покази кінострічок в «Жовтні» відвідували всі, хто виріс у Києві. І твої бабусі з дідусями, і, можливо, мама з татом. Це дивовижно — пережити стільки реконструкцій, перебудов, ремонтів, але ні в якому разі не втратити популярності і загадкової таємничої атмосфери. І зараз «Жовтень» залишається ідеальним місцем для сімейних переглядів кіно. Молоді — щоб розповісти про час піонерів та комсомолу, а старшому поколінню — згадати дух минулого сторіччя.

Але далі не про це. Не треба упереджено думати, що раз "Жовтень" вже порядний дідуган, то і фільми там крутять відповідні. Ви не побачите в його репертуарі щось типу «Девчат» або «Іван Васильович змінює професію». А керівництво кінотеатру вже давно не використовує телеграф і йде в ногу з часом. Тепер, це суміш сталінської мозаїки, безкоштовного високошвидкісного інтернету і залів, оснащених краще ряду кінотеатрів з ТЦ. Майже в кожному залі є диванчики. Наприклад, в «Кіноманія» можна подивитись кіно лежачи на великих пуфах, а в залі «Солодке життя» ви просто не зможете бути самотніми, адже диванчики розраховані на двох, у кожного з яких розміщений невеликий столик. Купити квитки можна на офіційному сайті кінотеатру. Тут показують багато чого цікавого: не тільки новинки прокату, але й фестивальні стрічки. Краще всього - прийти і побачити своїми очима. І візьми з собою бабусю — поностальгувати.

Кінопанорама

Зовсім молодий, в порівнянні з попередніми, кінотеатр в цьому році відзначить ювілей в 60 років. У 1958 році він був справжнім новатором серед своїх родичів — першим панорамним кінотеатром. Його зали були побудовані таким чином, щоб звук був об'ємним, а ширина екрану викликала хвилини емоційного ступору. Звичайно, зараз цим уже нікого не здивуєш, тому в «Кінопанорамі» нас захоплює дещо інше. Крім атмосфери Радянського Союзу, тут панує творча пам'ять на всі часи. Написи, зроблені відомими особами зірок кіно і діячів мистецтва, по-своєму вражають. Іноді, крім фільмів, тут можна подивитися ще й вистави. Працює два зали: великий для 405-ти глядачів і маленький, всього лише для 30-ти. Для тих, хто вже засмутився, не забувайте, скільки років кінотеатру.

Великий зал — для справжніх цінителів ретро. Там і досі світить промінь із задньої стіни і тріщить плівка кіноапарата. А коли дивишся на стелю, голова паморочиться від скаженої висоти. У «Кінопанорами» є своя особливість. Те, що раніше було справжньою рідкістю, а нині тільки починає поширюватися цей кінозал практикує давно — підтримка українського кінематографу. Адміністрація всіляко намагається привернути увагу глядачів до картин, знятих земляками. Так що досить витріщатися на Паттінсона і Камерон Діаз і приділи увагу вітчизняному виробнику. Нехай в кінотеатрах торгових центрів зручніші крісла, але показують там тільки масове комерційне кіно. А в «Кінопанорамі», в теплій лампової атмосфері, завжди присутнє не масове, але, безперечно, вартісне кіно зі змістом.